...і кожен наступний початок року потужніший від попереднього! Саме тут, у вересні, закладається творчий настрій та цілі на весь навчальний рік, визначаються вектори співпраці та розкривається потенціал групи.
В цьому році з нами також понад 130 учнів в Пулавах та Клементовіце віком від 6 до 12 класу. Одні тільки починають знайомитись з польською системою освіти та особливостями соціуму сусідньої країни, інші ж закінчують вже з нами 4-й рік навчання в технікумах. Кожен гуртожиток має свої особливості функціонування, але ціль у нас спільна!
Мета нашого проекту не «відправити дитину навчатися в Польщу», з чим до нас часто звертаються батьки в період рекрутації, а сформувати в учня навички самостійного та відповідального функціонування в побутовому / соціальному / освітньому середовищі до і підчас навчання дитини в польській школі. Саме тому, наші куратори безперервно супроводжують неповнолітніх на території іншої держави, а не розповсюджений варіант коли опікун бачить учня раз на кілька тижнів і приходить двічі на рік на батьківські збори до школи. Наш колектив, крім піклування про здоров’я та добробут дітей реалізує численні освітньо-культурні заходи, щоб розшити кругозір учнів, познайомити з регіоном, створити комфортний культурний мікро-соціум. Велику увагу приділяємо розвитку емоційного інтелекту. Співпрацюємо зі школами в прагненні розвинути пізнавальні навички і вміння розвиватись самостійно.
І так, що ми наробили за вересень? – Багато! Навіть не встигали всього публікувати, тож, є гарна нагода згадати.
Починається навчальний рік з «лінійки» в школах. А для повноцінної лінійки необхідні батьки! Наша команда доклала максимально зусиль – організації трансферу з Києва та на території Польщі, проживання, харчування та супроводу нашого куратора, щоб понад 60 батьків змогли підтримати своїх діток на початку навчального року (крім того, що більшість учнів на той час вже перебувала в Польщі на Інтеграційному курсі протягом двох тижнів). Зустрілися з директорами шкіл, познайомились з класними керівниками, поспілкувались з кураторами яким передали на наступні 10 місяців своє найцінніше – дітей.
І почалося навчання. Часами складно, іноді незрозуміло. А куратори тільки і встигали то до класних керівників, то на батьківські збори, то замовити 8 ящиків підручників (бо ж оптом дешевше), то класні фонди здати, то в секретаріаті папірці підписати, застрахувати, прописати, …
Але ж попереду вихідні! Куратори не відпочивають, а досліджують що і де відбуватиметься в околицях щоб не пропустити нагоди потішитись осіннім сонечком. І тут – то поїхали до Любліна (потрапили на урочистості до 450-ліття міста, а дехто навіть встиг на балет Ромео і Джульєтта до театру!); до Балтівського туристичного комплексу (тут тобі і динозаври, і музей, і фунікулер, чаклунки, міні-Польща і бааааагато ще чого); до Пулав на щорічний міжнародний фестиваль духових оркестрів над Віслою; а дехто навіть на три дні до Познані встиг прокататись – а там вже не перерахувати атракцій!
Якщо не їхати нікуди, то можна виспатись і: взяти участь в національному читанні польської літератури; проганяти пів дня в квесті в Клементовіце (сім команд + кілометри пробіжок навипередки + десятки креативних завдань = щасливий день на свіжому повітрі без гаджетів); або влаштувати перукарський салон коли в гості приїздить наш учень з технікуму перукарської майстерності (нові зачіски, яскраві кольори… до осіннього сезону готові!). Можна і уроки зробити – тут завжди на допомогу куратори чи вихователі – нагадають, перевірять, підкажуть, скерують; та й друзі допоможуть приборкати складний матеріал (а куди ж без соціальної кооперації і взаємо підтримки!!!). А ще, вже третій рік щонеділі присвячує нам кілька годин свого часу пан Павел, випускник української філології KUL в Любліні – вдосконалює фонетику і навички читання польською з нашими наймолодшими учнями.
Можна і генеральне прибирання в кімнатах зробити. Куратори щодня оглядають кожну кімнату і занотовують моменти, на які мешканці мають звернути увагу повернувшись зі школи. Адже чистота в гуртожитку – це не тільки вимога санітарних служб, але й запорука здоров’я і впорядкованості думок. А наприкінці місяця завжди аналізуємо кожну кімнату – хтось отримає за чистоту у подарунок смаколик, а хтось букет з ганчірок і пакетів для сміття.
Будні дні у нас не менш яскраві і насичені. Зранку прокинутись, сніданок (до речі, науково доведено, що відсутність сніданку у школярів призводить до зниження продуктивності, уваги та запам’ятовування протягом дня!), зібратись і не спізнитись в школу. Буває, що до школи ну ніяк – хворіємо. Тоді куратори слідкують за перебігом лікування, покупкою та прийомом ліків, записують і супроводжують до поліклініки, а в разі направлення, то до вузькопрофільного спеціаліста. Вересень в цьому питанні виявися навіть надто насиченим – підрахували куратори і аж самі вразились – загалом, понад 35 годин витратили на супровід учнів до медичних закладів, і це не враховуючи ночі в лікарні по швидкій. Бувають випадки, коли погане самопочуття тільки симуляція щоб не йти до школи, і тут, часто на відміну від батьків, наші куратори вже володіють надприродним даром «сканування аури» і успішно лікують недуг пігулкою вітаміну С, щоб хвороба не заважала учневі займатися улюбленою справою – навчанням!
За вересень вже й у відділку поліції побували куратори забираючи учня. Помилки роблять усі. Важливо проаналізувати, усвідомити і подумати про майбутнє.
Багато за чим встигають слідкувати наші куратори тільки завдяки своєму високому професіоналізму та вмінню налагоджувати стосунки взаємоповаги і довіри з учнями та їхніми батьками. Щоденні рутинні справи – прослідкувати за пранням і сушкою речей, за чистотою загальної кухні та столової, за вчасною зміною постілі та графіком харчування, ремонтом дрібних неполадок в кімнатах, сортуванням сміття та роботою чергових кімнат.
Крім побутових справ задля створення комфортних і безпечних умов проживання учнів, які насправді займають багато часу, важливіша - робота з дітьми та їхніми батьками.
Щоденні сотні повідомлень від батьків, які переживають за своїх діток і хочуть хоча б інформаційно бути ближче. Адаптаційний період не стільки в дітей (бо в них купа нової роботи і друзів довкола, часто нема коли і додому подзвонити), скільки у батьків, коли раптом вивільняється величезна прірва часу, або зникають важелі, часом навіть надмірного, контролю над дитиною. Для такого спілкування кураторам не вистачить просто попереднього досвіду роботи в школі, бо обставини інші і реакції батьків перемножуються рівно на кількість кілометрів, яка відділяє їх від дитини. В нашому випадку, масштаби «трагедії» зростають рівно в 663 рази. Та ми опанували прогресію і це окремий пункт для гордості в нашому проекті - коли ми налагоджуємо наші з вами, батьки, стосунки до рівня абсолютної взаємодовіри, щирої підтримки наших дітей і спільної радості за їхні досягнення. І не важливо Ваша дитина, чи ні – вони усі наша гордість і, часами, тривога. Всі і кожен однаково безцінні.
З дітьми також спілкування часто не припиняється навіть вночі. «Сімейні проблеми, в дитини безсоння. До ранку пили чай з м’ятою і плакали». «Щось не те з’їв, пів ночі просиділи з пляшкою води». Різне буває, та основне що завжди є поряд підтримка людини, якій діти довіряють. Вчасні обійми – це теж дуже важливо! Іноді просто годинні розмови на тему поведінки чи реакції учня на зміну середовища. А там зустріч з кожним класом окремо щоб зрозуміти атмосферу в групі, можливі проблеми чи успіхи в освітньому процесі. А тут поспілкуватись окремо з дівчатами, а окремо з хлопцями на інтимніші теми. А там знову конфлікт в кімнаті і куратор перетворюється в медіатора (але ніколи не в суддю, як часто вимагають батьки), щоб кожна сторона могла висловити свої претензії і разом знайти взаємовигідне вирішення питання. Учні вчаться вирішувати питання без насилля. Тільки практикуючи конфлікти, особливо підлітки, можуть навчитися справлятися з ними. В дорослому житті ціна конфлікту значно дорожча.
Не тільки уроками ми живемо, навіть в будні. Куратори потребують надійної опори і допомоги зі сторони учнів, тому в обох гуртожитках пройшли справжні передвиборчі кампанії і загальним, таємним голосуванням були обрані представники до Самоврядування. За їхнього сприяння, абсолютною довірою і безмежною підтримкою зі сторони кураторів, в гуртожитках було проведено святкування Дня літнього іменинника (привітали усіх, чиє день народження влітку), День Хлопця (тут вже дівчата готували не тільки подарунки – почастунки, але й розважальну програму). Поділились своїми поетичними талантами та лайф-хаками до оформлення нотаток. Провели численні зустрічі для обговорення спільних питань та новин, активно самі ведуть офіційну сторінку в Instagramm чи Facebook. Тільки дозволивши дітям самостійно робити проекти / заходи / статті / зустрічі та ін., помилятися і знову пробувати, можна сформувати в них відповідальність за свої дії і підвищити самооцінку. Часто трапляються учні, які, на початку, відмовляються від участі в заходах, пояснюючи що «в мене не вийде, я не вмію» і тільки тому, що їм не давали навіть спробувати свої сили – все робили замість них батьки / вчителі. Але вони пробують і щасливі від своїх результатів. А ми – пишаємось, що нам вдалося підняти самооцінку і радіємо з ними разом!
Важлива волонтерська діяльність, тому зібрали і передали до соціальних служб кілька пакетів речей та іграшок. Завдяки корисному подарунку від родини Кофанових – висадили цілу алею фруктових дерев!!! А ще, зручніше стало в учнівській кухні придумувати нові рецепти завдяки передачі кількох ящиків посуду (ну надто часто в нас тарілки трощаться і горять пательні). А в Клементовіце щовечора о 19:00 традиційно – пробіжка на стадіоні по кілька кілометрів (і бігають не тільки куратори з учнями, але й батьки охоче приєднуються до нашої традиції!), бо ж здоровому тілі – щасливий дух!
Так, непомітно і дуже помітно водночас промайнув вересень. За перший тиждень жовтня зустріч з нашим випускником, а сьогодні - студентом польського ВУЗу провели; переглянули і обсудили презентацію проекту Марії по буллінгу (який вона протягом кількох тижнів готувала!); провели арт-ток по роботі художника з резиденції, а Ліза навіть оформила свої рефлексії в статтю; побули в гостях у Жеромського і покупалися в Наленчуві; нагородили найкращі кімнати; сходили у вихідний до костелу… А ще більше напланували, адже попереду: день вчителя, поїздка до Варшави, Наленчова, Пулав, Казімєжа і Любліна; ціла подорож на Хелловін до Пороніна; день Незалежності Польщі ідень української мови, День миття рук і день толерантності і ще безліч днів до довгоочікуваних Різдвяних канікул, тому встигайте слідкувати і запрошуємо приєднуватися до наших проектів!!!
І не важливі оцінки чи поразки. Важливі - позитивна динаміка; вміння самостійно формувати свою освітню траєкторію; налагоджувати суспільні зв’язки; працювати в колективі і не припиняти пробувати свої сили в найрізноманітніших сферах; приборкувати свої комплекси; брати на себе відповідальність і перетворювати проблеми на цікаві задачі, а складнощі навчання на прагнення до пізнання. Необхідне – щастя.
З виразами глибокої подяки і шани колективу кураторів
за абсолютну віддачу і невпинний заряд позитиву!
З безмежною вдячністю батькам за співпрацю,
повагу і довіру найціннішого, що є у Вашому житті!