Українські 6-ти класники в польській школі. Досвід самостійного і відповідального життя

07.06.2019

Почався наш проект з 2015 року. І тоді навчалися тільки учня після 9 класу, які поступали до технікумів і ліцеїв. Потім з кожним роком був запит і ми працювали з усе молодшими класами. Переживала я за перший набір 7-ми класників, а вони виявились просто фантастичні в пристосуванні до умов самостійного навчання та проживання. Це був просто фонтан ідей, радості і щастя! В минулому році стало питання щодо навчання 6-ти класників. Скажу чесно, я була проти десь аж до жовтня навчального року, бо так само піддалась стереотипам, мовляв «діти маленькі, самі не справляються ані в побуті ані в самоорганізації, без батьків довго не можуть на відстані» і т.д. і т.п…. А от виявилось зовсім навпаки. Навіть в такому юному віці для дітей головне – підтримка батьків (а навіть на відстані вони її відчувають! І не плутати слово підтримка з «няньченням»), довіра і віра в їхні сили, а головне – дати можливість нести відповідальність за свої вчинки і свою долю.

До Вашої уваги три історії – інтерв’ю з нашими 6-ти класниками.

Богдан

- Чиє було рішення навчатися в Польщі?

- Ідея була мамина. Я спочатку хотів. Потім подумав… і перехотів. Та зрештою, вирішив спробувати щось нове і поїхав

- Чи вчив польську до приїзду до Польщі?

- Мав 2- тижневий курс на 28 годин.

- І як тобі його вистачило не інтеграційний?

- Ну так не дуже, більше тут в практиці вже освоїв. Вистачало мови щоб привітатись, спитати ключові фрази і може якісь невеликі слова. І все. Та і на початку все наче розумів

- Спробуй згадати свій стан коли приїхав на інтеграційний курс… як було?

- Було дивно. Намагався зрозуміти лекції, але не дуже йшло. Коли вперше почув польську мову від поляків – було не так як від репетитора. Стало цікаво і захотілося розуміти їх. Почав більше приділяти уваги вивченню мови.

- Інтеграційний курс орієнтовний на старших учнів. А як тобі було на ньому?

- Мені все сподобалось. Вводить в колію майбутньої школи – встаєш зранку, і на уроки.

- Коли відчув, що мова – не бар’єр

- Десь через місяць після навчання. А вже через пів року можу вільно розмовляти. Набагато краще розмовляю, ніж пишу.

- Чи планував собі до приїзду - як воно буде в гуртожитку… на скільки твої плани відрізнялись від дійсності яку ти побачив?

- А я тоді й не планував нічого

- А як тобі життя в гуртожитку: щось дратує чи до чогось довго звикавав на скільки комфортно і чого бракує?

- Мені тут подобається. Довго звикнути?… навіть не знаю. Підключаєшся до різних груп, спілкуєшся з усіма, і швидко пролетів час.

- А в побуті є щось незручно: прання, здоров’я, власні речі…

- Все ок.

- Як школа? Як було і як стало

- Перший день дивно було, незручно. Потім намагався зінтегруватись з польськими учнями. На виховній годині вчителька запросила показати кілька фокусів для класу навіть з початку. Не зразу може почали зливатися, бо не зовсім відразу розумів усіх. Потім, десь 2-3 місяці - і все пішло нормально. Були деякий час від однокласників якісь ситуації конфліктні, та я на них старався не реагувати, а потім, через пів року такі речі зовсім припинились.

- Чи можеш порівняти школи – слабкі і сильні сторони.

- Тут вчителя більше відкриті – можеш запитатися, можеш попросити додаткові завдання щоб отримати 6-ку. Програма мені тут наче простіше. В Україні накручували, багато домашки, теми нові на кожному уроці які не встигав вивчити. Домашньої менше, наприклад з техніки задавали з простої пляшки зробити все що заманеться – свиню, танк - що хочеш. Предметів не менше. Вони більш якось доступні і відкриті. Оцінки у мене кращі стали, зараз середня 4.

- Чим би ти хотів поділись зі свого досвіду?

- Мені подобається. Навіть не знаю що. Може просто старатися бути зібраним і врівноваженим до різних ситуацій, зберігати культуру.

Ліза

Приїхала з нульовим рівнем володіння мови на 2-й (зимовий) семестр до 6 класу початкової школи.

- Чиє було рішення навчатися в Польщі?

- Мама вирішила, що я поїду в Польщу, щоб отримати освіту.

- А ти?

- Я була не проти. Мама запропонувала. Я подумала і погодилась

- Чи не було страшно?

- Перший час було: нова школа, нові друзі, далеко від батьків. Коли пішла в школу все було не зрозуміло, а вже через кілька тижнів почала все розуміти. Раніше вивчала кілька мов, тому не було так складно.

- Як з гуртожитком дала собі раду?

- Все пройшло швидко і не помітно, адже в кімнаті не сама. Так, спочатку було не зручно: одні хочуть вже спати, інші просять не вимикати світло, бо треба щось зробити, а балаган був (і я крушу часами речі). Просто дуже люблю всілякі табори і часто бувала, тому адаптувалась доволі швидко

- Скільки звикала до всього? Чи залишились ще якісь незручності: готувати, прання, лікування, пильнувати своїх речей, само організовуватися, самостійно вирішувати свої питання?

- Максимум місяць. Незручностей побутових зовсім не має, бо мама мене ще з дитинства привчала до самостійності.

- А як в школі?

- Перший час було важко – нічого не розуміла і хлопці мені допомагали перекладати все. Українською було легше – швидко все сприймаєш і відповідаєш. Зараз і польською вже все-все розумію. Сказати важче, бо не всі слова знаю. Але стараюсь говорити з вчителями. І важко те, що спочатку було майже щодня по 8 уроків. Зараз тільки кілька 3 дні на тиждень. Дуже втомлююсь часами. А ще проблема в тому, що потрібно рано прокидатися і я від цього не висипаюсь, бо не люблю рано прокидатися о 6-й ранку

- Перший час було важко – це скільки?

- Ну, тижнів два

- Як рівень школи?

- Складна в них математика. Трошки інша програма – дроби ми пройшли, а тут бац – і знову дроби, але вже якісь складніші. Інші предмети – ходимо на релігію. Але я не дуже люблю  школу взагалі – тільки гарне, що там знання і друзі. Бо бувають злі вчителі

- А в твоїй зараз польській школі багато злих вчителів?

- Ні, тут наче взагалі немає. В польській школі вчителі добріші якісь. Не кричать, або дуже зрідка

- Якісь твої перші найстрашніші враження?

- Перша одиниця. Була самостійна з математики. Я оцінку швидко перездала звісно, але був шок

- А в гуртожитку?

- Не було таких «шокових» ситуацій.

- А позитивного що в гуртожитку?

- Поруч завжди друзі

- Скільки часу іде на домашку?

- Тут десь година. В Україні – десь до 5 годин витрачала на домашню роботу.

- Залишились якісь ще незручності чи в гуртожитку чи школі?

- Ні. Тільки рано вставати і 8 уроків

- Як першопрохідець, хотіла б щось порадити майбутнім поколінням?

- Навіть не знаю… може сказати щоб вони не боялись говорити польською, пробували. Ну і вчились в Польщі!

Сергій

- Як так склалося, що ти приїхав сюди на навчання?

- Мама запропонувала. Хотілось бути ближче до родини – мама тут працює, сестра навчається. Я погодився, але потім засумнівався оскільки не хотілось залишати друзів і бабусю. Але потім подумав, шо нове навчання, і вклали стільки сил щоб я вивчив польську… і після цього всього сказати що ні? Ось я і поїхав

- Чи уявляв собі як це все виглядатиме? Гуртожиток, навчання

- Ну про гуртожиток взагалі не представляв. Ні про школу не задумувався, навіть не пам’ятаю.

- Чи комфортно тобі навчатись?

- Комфорт… вчителі більше можуть розкласти щоб було зрозуміло, пояснюють. Коли у мене в класі раніше було більше дітей то вчителі говорили – говорили, і не завжди було зрозуміло. Тут можна запитати, вчитель підійде і пояснить. Є додаткові заняття. У мене, наприклад, в понеділок і вівторок польська. На інші додаткові не ходжу. За перший семестр двійок у мене не було.

- Скільки вивчав польську до того як приїхав?

- Вчив я десь пів року – рік. Було так, що то я хворів, то вихідні, був там репетитор, я вчив, але не зовсім розумів. Приїхав сюди і на інтеграційному, коли були уроки, я думав, що нічого не знаю і капєц як то зробити, а потім почав розуміти і вже все добре

- Тобто найгірше було на інтеграційному?

- Так. Я взагалі думав що нічого не розумію і як це буде. Потім став краще розуміти. Сьогодні все ясно.

- Як тобі життя в гуртожитку? Що було відразу найстрашніше?

- Навіть не знаю. Дискомфорту не було, бо я раніше з бабусею їздив в табори, тому нічого. В гуртожитку звик – встаю, чищу зуби, їм, їду в школу, їм, роблю уроки, гуляю, їм, сплю ))))

- В гуртожитку що подобається?

- Лягати спати о 10 годині!

- Чи не заважає, що багато людей в гуртожитку?

- Ні, бо не сумно. Завжди можу до когось піти, поспілкуватись.

- А який режим був дома?

- Ну спілкувався в школі, а потім приходив додому, спілкувався з рідними і дивився телевізора. Гуляв на вихідних.

- Чи швидко ти звик до того, що сам повинен слідкувати за своєю кімнато

- З прибиранням у мене і досі не так ще й добре, бо вдома я теж не дуже люблю прибирати. Я можу прибирати, просто мені треба сказати. Тут заходить вихователь: «Боже, який у вас балаган! Поприбирайтесь». І ми прибираємо. В прання – збираю речі брудні, йду в пральню і кидаю в пралку, часами білизну перу в ручну.

- Скільки часу витрачаєш на виконання домашки?

- По різному. В середньому… буває, що нам дають завдання написати текст чи описати картину. Ну, максимум година йде. Для свого бажання – захотів то прочитав щось. Я до контрольних не дуже готуюсь. Я хочу до 7-го класу дійти і там буду старатись за високі оцінки.

- Які ще предмети маєш?

- Польська історія, математика, фізкультура, природа, англійська, виховання до життя в родині, релігія, музика, інформатика, техніка, класна година і додаткові. Улюблений предмет?  -фізкультура.

- Чи є чим поділитись з іншими своїм досвідом?

- Поділитись тим, що краще вчіть польську, бо може бути важко наприклад спілкуватись з польськими колегами, бо потрібно знаходити нових друзів!

Дякую батькам за довіру своїх найцінніших скарбів! – вони неймовірні зірочки!

 

(Текст та фото надані, схвалені та перевірені учнями з дозволом на публікацію)

share on Facebook
Share on Twitter
share on Google+
Please reload

Ostatnie artykuły
Please reload

Szukaj
Please reload

Fundacja Związku Polaków m. Kijowa

tel.: +48 797 785 995, +38 097 476 3232

  • Facebook
  • Instagram - Grey Circle
  • YouTube - Grey Circle